Які існують форми дискримінації?
Дискримінація за ознаками мови, статі, расової приналежності, політичних та релігійних переконань тощо завжди була приводом для конфліктів у середині будь-якого суспільства. Тому порушення життєво необхідних прав меншості заради задоволення егоїстичних амбіцій більшості, на законодавчому рівні засуджується всіма цивілізованими країнами.
Щоб протидіяти безґрунтовній нетерпимості більш ефективно, в правовому середовищі були виокремлені форми дискримінації:
- пряма – коли є чітка мета дискримінувати людину (групу людей);
- непряма – коли нібито одна умова, висунута для певної спільноти, не може бути однаково виконана всіма її членами;
- підбурювання до дискримінації – вказівки, інструкції або заклики до дискримінації окремих осіб чи груп осіб за їх певними ознаками;
- пособництво у дискримінації – будь-яка свідома допомога у вчиненні дій або бездіяльності, спрямованих на виникнення дискримінації.
- утиск – небажана для окремої особи чи групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення щодо такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.
Зазначене у Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» розгалуження сприяє кращому вивченню проблеми та реагуванню на випадки дискримінації. Разом з тим, юридична протекція у цьому напрямку стає більш дієвою, розробляються спеціальні законодавчі механізми, що допомагають захистити всі верстви населення.
