Сімейний Лікар

«Хочете перемагати, тримайтеся правди» – Патріарх Філарет

«Хочете перемагати, тримайтеся правди» – Патріарх Філарет
9678 ПЕРЕГЛЯДІВ

У вересні минулого року Ви побороли коронавірус. У поважному віці. Цього року Вам виповнилося 92 роки. Як почуваєтеся? Знаю, що активно працюєте та служите більше за молодих єпископів.

 Треба сказати, що я дійсно відчуваю себе молодим. Бачите, служу безперервно, працюю цілий день без перерв. Тож можна тільки дякувати Богові за те, що Він дає мені силу. А раз дає силу, то треба працювати.

Ви поклали понад тридцять років на боротьбу за автокефалією. Сьогодні Ви критикуєте Томос про автокефалію. Навіть вийшли зі складу ПЦУ. Багато хто не розуміє, чому так сталося? Можете прояснити ситуацію?

 Я відчуваю, що не розуміють, чому просили томос, отримали його, а Патріарх раптом вийшов зі складу тієї Церкви, заради якої боровся, щоб отримати томос. Яка причина? Причина в тому, що томос дали, але не такий, який мають інші церкви. Інші церкви мають повну незалежність від Константинопольського патріарха, а нам дали томос, у якому записали нашу залежність від Константинопольського патріарха. Нам не потрібна така «незалежність» із залежністю. Ми хочемо мати повну незалежність. А в чому наша залежність від Константинопольського патріарха? По-перше, у тому, що УПЦ дали назву не Українська православна церква, а Православна церква України. Багато хто думає: «Ну яка різниця: УПЦ чи Православна церква України?» А різниця є. Вона в тому, що ця назва обмежує діяльність автокефальної церкви територією України, й українці, які живуть за межами України, уже не підпорядковані керівництву цієї церкви. А ми хотіли, щоб українська діаспора належала УПЦ, так само, як діаспора інших церков належить своїм церквам. Наприклад, російська церква має свою діаспору в усьому світі? Має. Болгарська має, румунська має, сербська має. Тобто всі церкви володіють своєю діаспорою за межами своєї канонічної території, а нам, українцям, заборонено, і цю діаспору Константинополь привласнив собі. Тому ми не згодні з цим томосом і вийшли з тієї церкви, яка цей томос прийняла й підкорилася. Тому що звідси випливає, що в Україні нині одна частина залежна від Москви, хоча й має самостійність і незалежність в управлінні, це митрополит Онуфрій, а друга частина на чолі з митрополитом Епіфанієм, маючи томос, тобто автокефалію, залежна від Константинопольського патріарха. А ми хочемо мати свою незалежну церкву. Я хочу звернути увагу на те, чому Константинопольський патріарх не дав УПЦ томос у статусі патріархату, а лише митрополії, причому боровся за це дуже активно. Причина полягає в тому, що патріархат – це дійсно незалежна церква, бо патріархат не може входити до складу іншого патріархату, а митрополія може. Тому одна українська митрополія належить Москві, а друга, зі статусом автокефалії, підпорядковується Константинопольському патріарху. Розуміючи це, ми й вийшли та зберігаємо статус патріархату, повну незалежність, і віримо, що ця церква в майбутньому переможе.

Митрополит Епіфаній був Вашим учнем. Предстоятелем ПЦУ він став не без Вашої допомоги (на Об’єднавчому соборі в грудні 2018 року), а потім назрів певний конфлікт. Чому це відбулося?

 Я хочу зробити такий відступ. У IV столітті був відомий святий отець Григорій Богослов, і в нього був учень Максим Цинік (Кінік). Він його виховав і довів до єпископа. І коли цей Максим став єпископом, то вирішив скинути свого вчителя Григорія Богослова і стати Константинопольським патріархом. І тоді почали запитувати Григорія Богослова, як же так сталося, що ти виховував його, а він тебе хоче скинути і стати на твоє місце? А Григорій сказав: «Я не Бог і не знав, що твориться в душі цього Максима Циніка». Так само і я не знав, що твориться в душі в митрополита Епіфанія. Якби я його не підтримував, то він ніколи би не став не тільки предстоятелем Української православної церкви, він ніколи би не був митрополитом у Києві. Але не знав, що він такий. А тепер він проявив своє нутро, як отой Максим Цинік.

Правда, що, коли Томос привезли до Києва в січні 2019 року, Вас не запросили на церемонію його отримання в Софію Київську?

 Це правда. І ще хочу додати, чому в нас такі стосунки з митрополитом Епіфанієм. Тому що завдяки мені він став предстоятелем, а, ставши предстоятелем, покинув мене зовсім. Ніколи зі мною не служив, не спілкувався, поради не просив, вважав, що він може обійтися без Патріарха. А головне, що він відмовився від статусу патріархату. І через те, що він відмовився від цього статусу, я вийшов із цієї церкви і зберігаю тепер Український патріархат. Вірю, що патріархат має майбутнє.

Як Ви сказали, ПЦУ відповідно до Томосу втратила право опікуватись українською діаспорою, тож парафії мають відійти Константинопольському патріарху Варфоломію. З Вами залишились якісь парафії? Яка їхня позиція?

 Усі парафії, які існують у Європі, підпорядковуються мені як Патріарху. Тобто, відійшовши від ПЦУ, я відновив УПЦ Київського патріархату, але відновив не своїм розпорядженням, а скликав Помісний собор 20 червня 2019 року. Тобто відбувся вищий орган управління Помісної православної церкви, на якому були архієреї, щоправда, небагато, але були ті, хто залишився мені вірним, духовенство й миряни. Ми відновили і продовжили існування УПЦ Київського патріархату. І тому, оскільки ми патріархат, ми й вийшли зі складу цієї ПЦУ. Повторюсь, нині існує одна митрополія, підпорядкована Москві, друга – у статусі автокефалії, яка перебуває під впливом Константинопольського патріархату, і третя церква, яка є дійсно незалежною українською церквою.

Нині актуальною темою є події в США. Київський патріархат має свої парафії в Америці, а ПЦУ положенням Томосу заборонено їх мати. Томосом їх передано в підпорядкування Константинопольському патріарху. Не плануєте відвідати з пастирським візитом США? І яка подальша перспектива розвитку парафій УПЦ КП у США?

 Оскільки Київський патріархат існує, то всі українські парафії в Європі залишились у складі Київського патріархату. У Сполучених Штатах переважна більшість парафій залишилася в Київському патріархаті, більша частина, але деякі парафії опинилися поза церквою. Чому я кажу «поза церквою», тому що вони не мають права входити до складу ПЦУ, тобто церкви, якою керує митрополит Епіфаній, бо в Томосі ясно сказано: «обмежено Україною», а вони за межами України. І тому ці парафії опинилися поза церквою. Вони не мають єпископа. А там, де його немає, немає церкви. Але переважна більшість парафій в Америці належить до Київського патріархату, тобто Київський патріархат має парафії в Україні, Європі та США.

Поки не планую поїздку до США, тому що зараз коронавірус, і всі добре знають, що пересування з однієї держави в іншу проблематичне. Тож, зважаючи на такі умови, найближчим часом не планував. Але онлайн ми спілкуємося і проводили конференцію з духовенством, яке залишилось у Київському патріархаті. Тобто сполучання з парафіями в нас є, співпраця є, але на відстані. Активно діє вікаріат УПЦ КП у США, який очолює протоієрей Богдан Згоба. Головний кафедральний собор Київського патріархату розташовується у Філадельфії.

Свого часу Ви зустрічалися з нинішнім президентом США Джо Байденом у Вашингтоні. Яке Ваше враження від спілкування з ним?

Якби він не був достойним, не був розумною людиною, то не став би президентом Сполучених Штатів Америки. А так він має ці якості, тому американський народ обрав його президентом. Від зустрічі з ним у мене склалося дуже приємне враження. Людина відкрита. І головне, що добре ставиться до України й українського народу. А це для нас дуже важливо в такий період, коли Україна фактично веде неоголошену війну з Росією. За його діяльність, спрямовану на підтримку України, я вручив Джо Байдену орден УПЦ КП святого рівноапостольного князя Володимира. Я молюся за Байдена, бо він сам про це попросив. Річ у тім, що після візиту Байден написав мені листа, де попросив згадувати його в молитвах. Дописав це від руки. Він зізнався також, що для нього велика честь бути нагородженим орденом Київського патріархату. «Вищезазначена нагорода для мене є найбільш значимою особистою нагородою, яку я будь-коли отримував», – написав він.

Нещодавно Президент України Володимир Зеленський і митрополит ПЦУ Епіфаній запросили Константинопольського патріарха Варфоломія відвідати цього року Київ і взяти участь у святкуванні 30-ї річниці Незалежності України. Представники УПЦ Московського патріархату категорично проти. Яке Ваше ставлення до приїзду патріарха Варфоломія в Україну?

Ми маємо щодо цього свою позицію й навіть висловили її в спеціальній заяві. Переконані, що цей візит має бути сповнений справжньою історичною місією та вагою, а не просто поїздкою. Єпископат, духовенство та вірні Української православної церкви Київського патріархату вкотре з радістю вітатимуть як гостя патріарха Варфоломія на українській землі у разі, якщо він під час свого візиту вручить Томос про надання Українській православній церкві статусу патріархату. Це буде довгоочікуваним актом справедливості та забезпечить реальну автокефалію нашої Церкви. Лише в статусі патріархату українська церква матиме можливість повноцінно виконувати свою місію духовної опіки над усіма українцями, які проживають в Україні та поза її межами. Наша Церква звернулася до Президента України Володимира Олександровича Зеленського та представників української влади з проханням порушити перед патріархом Варфоломієм напередодні його візиту питання про надання нового Томосу, який би повністю відповідав тому історичному місцю та значимості, яку відігравала й відіграє українська церква у світовому православ’ї. Це сприятиме справжньому унезалежненню Української православної церкви, консолідації суспільства та об’єднанню всіх православних українців під одним Патріаршим омофором.

Ви народилися й виросли на Донбасі. Яким бачите долю окупованих Росією територій? Чи повернуться вони до складу України?

 Безумовно, повернуться, бо це українська земля. А доказом того, що Донбас є українська земля, а не російська, є села. На Донбасі немає жодного села неукраїнського, немає жодного російського села на Донбасі. Ну а якщо нема російських сіл, а тільки українські, то чия земля? Українська. А оскільки Донбас є індустріальним регіоном, то туди ще наприкінці ХІХ століття почали приїжджати на роботу на заводи, шахти, фабрики з усієї тоді ще Російської імперії, а потім Радянського Союзу. Тому Донбас заселився російським населенням. Але вони на українській землі і права на володіння українською землею не мають. Наприклад, у Канаді дуже багато українців, навіть українець був прем’єр-міністром Канади. Ми ж не можемо сказати, що, оскільки в Канаді багато українців, то треба Канаду приєднати до України. То чому ж Росія хоче приєднати до себе Україну через те, що тут багато росіян? Цього не вийде. Український народ цього не дозволить. Коли почалася війна на Донбасі, галичани не хотіли їхати туди захищати Україну, українську землю, казали, нехай східняки самі захищають свою землю. Я тоді звернувся до них, до галичан, і сказав: якщо ви хочете жити мирно в себе на Галичині, то їдьте й захищайте Галичину на Донбасі. А якщо ви не будете захищати Галичину на Донбасі, то завтра Путін прийде до вас, і ви будете воювати на Галичині, захищаючи свої домівки. І послухали. І з того часу добровольці пішли на схід. І ми повернемо ті райони. Не весь же Донбас, тільки третя частина районів підпорядкована цим так званим республікам, а через них і Росії. Я вірю, що прийде час, коли вони змушені будуть залишити цю територію. Україна була єдиною й буде єдиною. У цьому я не маю сумнівів. До того ж ми не одні. З нами Європа, з нами США, які підтримують нас у цьому. Не може Росія протистояти такій силі. Деякий час Росія побореться, а потім змушена буде піти. Тому що ця війна має наслідки, економічні, і весь світ побачить, що відбувається в Росії. Не вигідно це, бо тягне за собою економічне падіння. Тому доживемо до того часу, коли Росія змушена буде покинути Донбас, а те керівництво, яке там нині, змушене буде повернутися під єдину українську владу.

Які у Вас нині контакти з владою? Чи зустрічаєтеся з Президентом, прем’єром, міністрами?

 Зустрічався, але зараз не зустрічаюсь. Чому? Тому що митрополит Епіфаній разом із колишнім президентом Порошенком зняли з реєстрації Київський патріархат, незаконно, без мого відома. А оскільки ми тепер не зареєстровані, то з нами і Президент не може зустрічатись, бо йому подають, що ми ніби поза законом існуємо. Тому ми нині й через суди, і через різних діячів, державних і громадських, намагаємося повернути реєстрацію Київського патріархату. Ось нещодавно суд зобов’язав Державне бюро розслідувань розпочати кримінальне провадження щодо представників колишньої влади, причетних до незаконного зняття з реєстрації Київського патріархату. Сподіваюся, що ми цього досягнемо. Тому що ми захищаємо правду, а правда завжди перемагає. Хто не йде дорогою правди, того рано чи пізно буде викинуто.

Питання про Патріаршу резиденцію, яку відібрав Епіфаній. Чи правда, що приміщення, де ми зараз перебуваємо і яке Ви збудували в 1970-х роках, митрополит Епіфаній тепер без вашої згоди переписав на себе?

 Скажіть, є совість у людини, яка перереєструвала це майно Київського патріархату на ПЦУ? До того ж таємно, без мого відома. Я вважаю, що ця людина безсовісна. Оце найгірше, коли людина втрачає совість. Ми будемо боротись, і я вірю, що переможемо. Наше майно є нашим і буде нашим. А він зазнає тільки сорому, оце буде результат його дій. Скоїли цей злочин двоє: Епіфаній і колишній президент Порошенко. Порошенко обманщик, а Епіфаній – безсовісний. А там, де правда, там Бог, а де Бог, там перемога. Хочете перемагати, тримайтеся правди, і з вами буде Бог. І Він допоможе вам перемогти. А якщо не будете триматися правди й Бога, то тимчасово можете святкувати перемогу, як Радянський Союз, який 70 років святкував свою перемогу, живучи неправдою, а потім розпався в одну мить, тому що правда все одно перемогла. Так і тут буде.

Загалом, на Вашу думку, як мають взаємодіяти два дуже важливі інститути – церква та держава, і чи має це відбуватися взагалі? (Як ми бачимо на прикладі сусідньої Польщі, держава підтримує з церквою дуже тісний зв’язок і дотримується щодо цього досить консервативних позицій).

 Держава має займатися своїми справами, а церква, яка відокремлена від держави, – своїми. Але, оскільки церква перебуває в межах держави, й один і той самий народ належить і до держави, і до церкви, має бути взаємодія. Церква має сприяти утвердженню держави, а держава – сприяти нормальному церковному життю. Не втручаючись у справи один одного, проте взаємодіючи. Бо дуже часто кажуть, що ви відокремлені від держави, а чому тоді займаєтеся тим і тим. Наприклад, коли почалася війна на Донбасі, армія наша була обеззброєна й не було кому захищати, то ми, як церква, звернулися до народу, щоби він допомагав, але й самі зібрали кошти і допомогли армії. Потім зібрали оцей волонтерський рух, і армія стала боєздатною. То церква це зробила? Церква. Мала вона це робити? Мала. Тому що вона зі своїм народом. Але в політику держави церква не втручалась і не має втручатися. Ми цією дорогою і йдемо. У політику держави не втручаємось, проте співпрацюємо на розбудову нашої Української держави.

Нині українці, як і весь світ, переживають наслідки коронакризи. Упевнений, що мільйонам українців важливо почути певні настанови від Вас, як пройти цей, безумовно, важкий період.

Питання дуже складне. Тому що, ви бачите, коронавірус перевернув увесь світ, усе змінилося. Сказати, коли це закінчиться, не можемо. Бо це насамперед залежить від Бога. Бог попустив таку біду, але причиною цієї біди є ми самі – люди. За свої гріхи, за свою неправду. Ми все це створили й тепер пожинаємо те, що посіяли. Тепер треба це виправляти. А виправляти означає жити по правді, любити один одного, допомагати, жити в мирі і злагоді, не розпалювати ворожнечу. І Господь, побачивши наші добрі наміри, це припинить.

Розмову вів Олександр Гнидюк для журналу Dелегат

cerkva.info

Теги: Патріарх Філарет,ПЦУ ,Томос ,Церква,УПЦ Київського патріархату,автокефалія,Філарет,Україна,Украина,Филарет,Патриарх Филарет
Автор: wikibazacom

©2020 doktorfamily

Мої відео