Ірина СВИСТУН: Виявлення рахунків боржника у банках – важливий етап автоматизованого арешту коштів
Щоб виконання судового рішення не розтягувалося на роки, або назавжди не залишилося без уваги, державні виконавці застосовують до несвідомих громадян законодавчий примус. Арешт коштів є одним з найперших етапів впливу, завдяки якому неплатники повертають заборговане.
Накладання арешту на кошти, перевірка кожні два тижні майнового стану боржника, швидкий арешт виявлених коштів та їх списання – заходи, реалізація яких ускладнюється відсутністю можливості в автоматизованому режимі:
- Виявляти наявні у боржника рахунки у банку і дізнаватись суму коштів на них.
- Списувати арештовані на рахунках боржника кошти.
Розглянемо варіанти удосконалення виявлення рахунків боржника у банках, моніторингу коштів на таких рахунках.
Слід зазначити, що зверненню стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника в банках чи інших фінансових установах, передує виявлення виконавцем інформації про такі рахунки.
Таку інформацію виконавець отримує в автоматизованій системі виконавчого провадження шляхом направлення запиту до Державної фіскальної служби України. Разом з тим, Державною фіскальною службою України інформація надається лише про наявні рахунки у боржників – юридичних осіб та/або фізичних осіб – підприємців.
На жаль, отримати інформацію про наявні рахунки у боржників – фізичних осіб можливо лише шляхом направлення вимог на отримання відповідної інформації до всіх банківських установ країни, оскільки централізований облік таких рахунків на сьогодні відсутній.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Статтею 61 цього Закону встановлено, що банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці.
Порядок розкриття банківської таємниці визначено статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Так, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям на їхню письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», стосовно наявності та/або стану рахунків боржника, руху коштів та операцій на рахунках боржника за конкретний проміжок часу, договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Зазначене положення Закону України «Про банки і банківську діяльність» кореспондується з положенням пункту 21 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас під час реалізації виконавцями зазначених положень законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про виконавче провадження» виникають певні труднощі у зв'язку з неправильним тлумаченням банками цих положень.
Так, деякі банки відмовляються надавати виконавцям інформацію про номери рахунків боржника та сум коштів, які наявні на рахунках боржника.
Лише протягом 2020 року органами державної виконавчої служби зафіксовано 35757 випадків, коли банки, розглядаючи вимоги державних виконавців про надання інформації щодо наявності та/або стану рахунку боржника, замість надання інформації про номери банківських рахунків боржника та залишків коштів на них повідомляють, що рахунок наявний або рахунок наявний, коштів недостатньо або схожу інформацію.
Наведене значно ускладнює процес виконання рішень та призводить до порушень інтересів сторін виконавчого провадження.
Крім того, як вимоги на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, так і постанови про накладення арешту на кошти, виконавці спрямовують до банківських установ поштою (крім постанов про арешт коштів винесених у виконавчих провадженнях про стягнення аліментів).
Враховуючи, що наразі в Україні діє 73 банки, надсилання відповідних вимог та постанов поштою займає багато часу та призводить до значних витрат.
У зв'язку із зазначеними причинами більшість виконавців не надсилають вимоги на отримання інформації, яка містить банківську таємницю до всіх банків. Зазначене призводить до випадків неповної перевірки виконавцем наявності коштів у боржника, що в свою чергу дозволяє боржнику вільно користуватись коштами, при цьому ухиляючись від виконання відповідних рішень. Зазначене суттєво ускладнює примусове виконання рішень.
